WTO eng укр
Архів
Загрузка календаря...
Home
пошук »

ДОСЬКИЙ РАУНД: «МИ ВСІ ЗАПЛАТИМО ДОРОГУ ЦІНУ ЗА ПРОВАЛ ВІЛЬНОЇ ТОРГІВЛІ»

07.08.08

Стаття комісара ЄС з торгівлі Пітера Мендельсона у «Дейлі Телеґраф».

У вівторок (29 липня, ред.) опівночі ми з моєю командою переговірників у СОТ у Швейцарії довго гуляли уздовж Женевського озера. Ми мали змогу насолоджуватись спокійною прохолодою води, та це нас не втішало. Три години тому, після дев’яти днів щоденних 18-годинних переговорів Паскаль Ламі, генеральний директор СОТ, вийшов з кімнати засідань, щоб повідомити журналістам, що сходини торговельних міністрів завершуються, не дійшовши згоди. Доський раунд переговорів, який триває сім років і мав покласти початок новій ері в торгівлі, з нижчими бар’єрами між країнами, тепер, перед початком довгого виборчого періоду в США, має дуже непевні перспективи.

Розчарування нашої команди переговірників Європейського Союзу поглиблювалось іще тим, що згоди вдалося досягти майже по всіх питаннях, які залишалися на столі переговорів. Ми розв’язали такі ключові проблеми, як зниження тарифів – податків на імпорт на «захист» національної економіки від іноземної конкуренції – на сільськогосподарські та промислові товари як для країн, що розвиваються, так і для розвинених країн. У Женеві ми досягли значно більшого прогресу, ніж критики могли взагалі сподіватися від Доського раунду переговорів.

Ні в кого не повинно бути жодних сумнівів: за провал цього тижня ми заплатимо втраченими можливостями. Успішне завершення переговорів самотужки не здолало б ні кредитну, ні продовольчу кризи, та за часів великої непевності нова торговельна угода надихнула б певну довіру до глобальної економіки.

Справді, пакет домовленостей на столі у Женеві, мав принаймні, скасувати решту тарифів у трансатлантичній торгівлі та скоротити тарифи між країнами Організації з економічної співпраці та розвитку більше, ніж удвічі порівняно з попереднім раундом переговорів у СОТ. Хоча новоявлені великі економіки передбачили значні варіації у запровадженні цих тарифних скорочень, ми все ж вели переговори до нових орієнтирів для всіх новоявлених ринків. Середній рівень тарифів у нових гравців уперше мав бути знижений до 7%.

Далі, ці зміни мали «зв’язатися» правилами СОТ, отож тарифи у світовій економіці гарантовано залишилися б на досягнутому рівні. Це зафіксувало б величезний поступ економічної лібералізації, який відбувся у світі протягом останніх десяти років, і спрацювало б, як страховий поліс проти майбутнього протекціонізму: тариф, зафіксований у СОТ не може підніматися.

Угода, яка лежала на столі переговорів у Женеві, мала реформувати аграрні субсидії у Сполучених Штатах і Європі так, щоб вони більше не обтяжували фермерів у країнах, що розвиваються. Вона мала також завершити 16- річні «бананові війни» між Латинською Америкою і країнами Африки та Карибського й Тихоокеанського басейнів.

Не дивно, що обурення більшості країн, що розвивається, коли ці здобутки вислизнули у переговірників з рук, було очевидним.

Розмірковуючи над тим, чому так сталося у Женеві, треба прояснити кілька речей. Насамперед те, що вперше у багатосторонніх торгівельних переговорах, і всупереч своєму карикатурному образу, позиція Європи щодо сільського господарства не була оборонною. Реформа спільної сільськогосподарської політики 2003 року дозволила ЄС запропонувати скорочення середнього сільськогосподарського тарифу на 60% і зменшення руйнівних для торгівлі субсидій на 80%. Це був найбільший пакет з лібералізації торгівлі сільськогосподарськими товарами в історії.

Не можна сказати, що перемовини у Женеві наразилися на загальне протистояння між країнами, що розвиваються, і розвиненими країнами, як це сталося у Канкуні 2003 року. Переговори швидше перечепилися через незгоду щодо специфічного питання у торгівлі сільськогосподарськими товарами, яке розділило великих аграрних експортерів і країни, що розвиваються, з великою кількістю бідних фермерів, такі, як Індія та Китай. І розвинені країни, і країни, що розвиваються, однаково важко працювали над тим, щоб зблизити позиції та врятувати угоду. Йдеться про «захисне положення», яке регулює випадок зростання рік за роком експорту з боку великих експортерів. Одна сторона наполягала на тому, що не погодиться на жодну формулу, яка не дозволить йому захистити малих фермерів – особливо, від субсидованого експорту з США. США, зі свого боку, наполягали, що такі заходи насправді означають нові обмеження американського експорту сої та бавовни.

Обидві сторони мали свої аргументи, і йшлося про важливі принципи. Але помилка у Женеві полягала в тому, що принциповий аргумент не повинен означати аргумент, щодо якого неможливий компроміс. Технічні експерти у Женеві витратили багато годин, виробляючи компромісну пропозицію, яка задовольнила б обидві сторони. Жодна зі сторін не спромоглася прийняти її. Ось чому цей провал, коли ми були так близько до успіху, ще важче пояснити.

СОТ і система глобальних торговельних правил – єдиний спосіб розв’язати такі суперечності світової економіки, як торгівля й справедливість, торгівля й розвиток. Позаяк Китай, Індія та Бразилія входять у нові ролі глобальних економічних гравців, вони можуть і повинні посісти відповідні місця за столом переговорів. До цього провалу Доха замислювалась як перша глобальна угода щодо нового ладу, за якою новоявлені суперсили залучилися у систему в ролі повноправних гравців, а не аутсайдерів. Китай, зокрема, до кризи, проявив себе у Женеві, як активний гравець, який прагнув конструктивного рішення.

Без нової угоди СОТ усі ці питання залишаться нерозв’язаними. Щоб виконувати завдання Доського раунду переговорів з торгівлі й розвитку без рамок торговельної угоди треба справжня політична воля. Технічна природа переговорів надто часто затіняла той факт, що йдеться про справжніх живих людей, про їхнє життя. Провал означає втрачені можливості в обох світах – у розвиненому, і в тому, що розвивається. Наслідки цього провалу якийсь час будуть неясними. Та ми можемо бути певні в одному: якби Доха вдалася, ми виграли б усі. Без неї, ми всі втрачаємо.

читайте також




Jungle development Copyright © www.wto.in.ua, 2007