WTO eng укр
Архів
Загрузка календаря...
Home
пошук »

ДОСЬКИЙ РАУНД: «НІЧОГО ВЖЕ НЕ ТРАПИТЬСЯ ДО НАСТУПНОГО ЛІТА, КОЛИ СВІТ БУДЕ НА 200 МІЛЬЯРДІВ ДОЛАРІВ БІДНІШИЙ, НІЖ МІГ БИ БУТИ»

08.08.08

Провал Доського раунду світових торговельних переговорів, утретє поспіль, означає, що уповільнення глобального економічного розвитку, яке насуває, буде серйознішим, ніж могло б, і країни, що розвиваються, постраждають найбільше. Світовий експорт товарів, який приростав у середньому на 8% щороку з 2004-го року по 2007-й, цього року збільшився тільки на 4% і швидко втрачає темп.

Деякі втрати можна порахувати. У Світовій організації торгівлі в Женеві порахували – з певною точністю – що якби переговори успішно завершилися в усьому світі люди (що врешті решт означає споживачі) платили б на 125 мільярдів доларів менше тарифів. Це дорівнює ВВП Єгипту. І за даними СОТ, 70% імпортних мит, які сплачують країнам, що розвиваються, платять інші країни, що розвиваються. Тарифні бар’єри вражають бідних.

Економісти французького Центру міжнародних економічних досліджень ( CEPII ) розрахували, наскільки виросла б світова економіка, якби Доський раунд був успішно завершений. За їхніми висновками, приріст становив би близько 43 мільярдів доларів щорічно за мінімальних позитивних результатів перемовин (це дорівнює ВВП Болгарії) і ні більше, ні менше, як 75 мільярдів (ВВП Банґладеш), якщо вдалося б частково домовитися й щодо послуг.

Отже, провал Доського раунду цього року коштуватиме 200 мільярдів доларів – ВВП Гонконґу. Це дивовижно марнотратний світ, який у той час, коли його провідні економіки в Європі та Північній Америці сповзають у бік занепаду, дозволяє собі відмовлятись від оздоровчих вливань завбільшки з Гонконґ. І це без урахування морального ефекту від успішного раунду багатосторонніх торговельних переговорів, заохочувального сигналу, який він надіслав би інвесторам, викликаючи у них те, що економіст Джон Мейнард Кейнс називав «тваринним потягом».

З огляду на це, відповідальність насамперед має лягти на плечі вісьмох головних перемовників, які протягом тижня обнадійливо близько підійшли до успіху, і зрештою забуксували. Один з них, Паскаль Ламі, генеральний директор СОТ і організатор, і голова, і головний посередник у цих переговорах, ймовірно картає себе, але ніхто більше за нього не зробив для їх успіху. Без Ламі, французького ветерана соціаліста, який захищає глобалізацію, як найкращий з відомих механізмів, щоб витягти сотні мільйонів людей з бідності, переговори взагалі могли б не розпочатися.

Крім Ламі, два «важкоатлети» на переговорах у СОТ – С’юзан Шваб, торговий представник США і комісар ЄС з торгівлі Пітер Мендельсон. Разом вони представляють майже половину світової економіки й міжнародної торгівлі. Попри обмеження у свободі ведення переговорів, накладені на обох тими, хто їх уповноважив, та ще й на тлі загроз президента Франції Ніколя Саркозі ветувати будь-яку домовленість, досягнуту Мендельсоном, кожний з них знайшов творчі можливості зробити важливі поступки, не порушуючи своїх переговірних повноважень.

«Я ніколи раніше не потрапляв у товариство, де нарівні використовуються голий політичний «кулак по столу» з фаховими аргументами», – писав Мендельсон у своєму блозі з Женеви.

Міністри торгівлі Японії, Австралії та Бразилії весь час ясно давали зрозуміти, що хочуть домовитися, були схильні йти на поступки, і визнавали, що американці та європейці пішли так далеко, як могли. Вони були готові проголосувати за угоду, якої, здавалося, досягли у п’ятницю ввечері; австралійська й бразильська команди весь час інформували й підтримували у бойовій готовності групу з 30 міністрів інших країн, доки Ламі з сімома провідними гравцями (та їхніми командами) торгувалися.

Двоє людей, які зрештою заблокували досягнення домовленості – міністр торгівлі Індії Камаль Нат і його китайський колега Чень Демін. У Ната, принаймні, було те виправдання, що він приїхав з демократичної країни, де невдовзі очікуються вибори, і на карті стояла доля його уряду, для якого він заробляв голоси виборців. Натомість жест китайців приголомшив – у п’ятницю вони погодилися, а в понеділок відмовилися від угоди. А китайський перемовник підзвітний тільки своїм партійним босам, з привілеєм не зважати на виборців.

Майже готова угода, яка мала обмежити сільськогосподарські субсидії у багатих країнах в обмін на скорочення імпортних тарифів на промислові товари й послуги бідними країнами, провалилась через пункт з таємничою назвою «спеціальний захисний механізм». Він мав дозволити країні збільшити тарифи на сільськогосподарський імпорт, якби його вартість раптом підскочила на 40% – моторошна перспектива, яка постала перед багатьма бідними країнами, коли ціни на рис і пшеницю раптом стрибнули цього року вгору.

Нат заявив, що цього замало, він вимагав права піднімати тарифи за меншого порогового стрибка імпорту, і дорікав США і Європі за непоступливість. «Хто гальмує цей раунд – я думаю, це великі розвинені країни … які обстоюють комерційні інтереси та зростання свого добробуту замість того, щоб шукати можливості зменшити бідність», – сказав він.

Китай, з огляду на свої стратегічні інтереси в Азії, та перешкоджаючи надто тісному зближенню між Індією та США після несподіваного успіху американсько-індійських ядерних домовленостей, вирішив підтримати Ната.

Ламі запропонував компроміс з туманним формулюванням, який дозволив би термінове запровадження підвищених тарифів у випадку стрибка імпорту, що завдає «шкоду, яку можна довести, продовольчій безпеці, засобам до існування та потребам розвитку села».

Сполучені Штати не погодилися, вказуючи на небезпеку створення прецеденту, коли країна в принципі дістає право раптово міняти міжнародно узгоджені тарифні правила. (Деякі чиновники СОТ попереджали також про юридичні бійки довкола терміну «яку можна довести»). Шваб, під тиском Конґресу та американських лобі-груп заявила також, що країнам, які розвиваються, слід усвідомити потребу компромісу – щось давати, а не лише брати.

«Знову й знов на обговореннях тут у Женеві Китай та Індія повторювали, що вони не можуть знизити свої бар’єри, і водночас наполягали на тому, щоб ми знизили свої», – прокоментував Джон Інґлер, голова Національної асоціації виробників США.

«Викриваючи, які саме переговори він має на умі, індійський міністр торгівлі Нат зауважив, наприклад, що автомобілі тепер вироблятимуться в Азії, а не в Детройті чи Дюссельдорфі. Саме цього він домагається, зберігаючи непроникні бар’єри для американських автомобілів і маючи, водночас, фактично відкритий доступ на наші автомобільні ринки», – додав Інґлер.

Маючи на своєму боці Бразилію, яка розколола лави країн, що розвиваються, і приєдналася до США, ЄС і Японії, Шваб вирішила, що має достатньо сил залишатися твердою і досягти згоди. Та коли Китай вирішив підтримати Індію, гру було закінчено. І не тільки гру. Розкол між Індією та Бразилією попсував відносини між державами, що розвиваються. Єгипетський переговірник Саміха Фозі оплакувала розпад Г20 – групи країн – експортерів продовольства з середнім і низьким прибутком. «Розбіжності й незгоди між різними країнами, що розвиваються, величезні. Кожна країна обстоює свої власні національні інтереси, а не колективні інтереси групи», – сказала вона.

Отже світова торгівля забуксувала ще на рік, упродовж якого усі очікуватимуть на результати виборів у США та Індії, та ймовірну появу нових переговірників. Нічого вже не трапиться до наступного літа, коли світ буде на 200 мільярдів доларів бідніший, ніж міг би бути.

Мартін Волкер

читайте також




Jungle development Copyright © www.wto.in.ua, 2007