WTO eng укр
Home
пошук »

МАКСИМ МЕДВЕДКОВ ДОВЕДЕ РОСІЮ ДО СОТ

« назад

24.10.07

Майже одночасно з колишнім міністром Германом Грефом, просторе інтерв’ю про вступ Росії в СОТ дав директор департаменту торгових переговорів міністерства економічного розвитку й торгівлі РФ Максим Медведков. На відміну від Грефа, він залишився на посаді, бо як сказав в іншому інтерв’ю, має «усний контракт на держслужбі до дати вступу в СОТ». Позаяк Україна з Росією йдуть до СОТ «голова в голову», чимало подібних до висвітлених у цьому інтерв’ю проблем і питань постають і перед нами. І «пиріг у нас смачний», як у Росії, тож чимало ласих відкусити, і одна країна, яка стала на перешкоді теж є, і дивляться на нас, схоже, також крізь «китайську призму». Тож читаймо, цікаво.

Запитання: Вже здається непристойним ставити запитання «Коли ми вступимо в СОТ?» Давайте інакше: «Що нам заважає?»

Відповідь: Ми до кінця не розв’язали питання захисту інтелектуальної власності. Усі визнають, що ми зробили великий крок уперед, але констатують, що цього явно недостатньо для остаточної розправи з піратством. Звісно, наші партнери розуміють, що за один день розв’язати цю проблему неможливо, та все ж хочуть, щоб ми були ефективнішими. Особливо гостро це питання постало на тлі історії з Китаєм. Китай взяв на себе певні зобов’язання, які, на думку американців, не виконав. Тепер на нас почали дивитися крізь китайську призму. Якщо Китай свої обіцянки не виконав, Росія мусить взяти на себе ще жорсткіші обов’язки. Для нас, до речі, це зовсім не погано. Бо ми – одна з небагатьох країн, які інтелектуальний продукт все ж виробляють.

Є ще проблема з ветеринарними і фітосанітарними заходами. Річ у тім, що наша система контролю, значною мірою успадкована з радянських часів, виявилась жорсткішою за ту, що застосовується в багатьох інших країнах.

З.: Ну звісно, вона ж на радянських нехлюїв розрахована… Якщо 20% виконають, це вже буде добре.

В.: Ви знаєте, там економіка дещо інша. Якщо через слабкий ветеринарний контроль доведеться десь забити птахів, ніхто не розориться, бо все застраховано. Фермер застрахований, урожай застрахований. Усі збитки відшкодують. А якщо у нас, не дай Боже, спалахне епідемія, справи будуть кепські. Саме через ці ризики ми й змушені зберігати доволі чітке регулювання. Тому в Росії, до речі, досить здорова санітарно-епідеміологічна ситуація порівняно з нашими сусідами. Але нам доведеться пояснити, що такий захист виправданий, і що він відповідає нормам СОТ. Це довгий процес, але ми рухаємось до завершення.

З.: Плану завершити переговори до якоїсь дати у вас, вочевидь, немає. Вступимо лише тоді, коли все узгодимо, а якщо наші партнери не поступляться, самі винні. Правильна психологія?

В.: Майже. Нюанси такі. Що багатшими ми стаємо, що смачніший наш пиріг, то більшим буде бажання відкусити велику його частину. Якщо ми поглянемо на всі історії вступів у СОТ за останні 15 років, то побачимо: що багатша країна, тим різкіші умови. Грузія приєдналась без проблем, Киргизія – будь-ласка, а от коли постало питання Китаю, все змінилось. Мірою стабілізації китайської економіки зростали й апетити СОТ. З нами відбувається приблизно те саме. Ми можемо дозволити собі вести переговори ще рік, два, три, та вже не безплатно.

З.: Та чи варто поспішати? Чи справді нам це аж так потрібно?

В.: Головний ризик – системний. Якщо наш курс на диверсифікацію економіки правильний, ми реально наразимося на те, що інструмент СОТ нам потрібний, і потрібний не тільки переробним галузям, де серйозні бар’єри доступу на ринки. Він потрібний постачальникам послуг, він потрібний нашому авіапрому. Наведу приклад: для того, щоб проект нового літака був рентабельним, треба виробити 400 – 500 літаків в середньому. Наш ринок все не перетравить. Нам треба доступ назовні. А назовні бар’єри, які ми без СОТ навряд чи здолаємо. Вони ж захищають свої ринки.

От іще приклад: сертифікація гелікоптера в одній з країн забрала понад 10 років. Щоразу виявлялось, що конструкція бензобаку все ж таки, трохи неправильна. Переробляли, а вона знову ставала неправильною. Всі знають, як це робиться. І таких прикладів багато. Наших інвесторів не пускають, а вони хочуть потрапити на закордонні ринки, тому що цікаві шматки є і в Європі, і в країнах, що розвиваються. Тому ми не зацікавлені з цим зволікати.

З.: З ким ми ще не завершили двосторонні переговори?

В.: Залишилась тільки Саудівська Аравія. Ер-Ріяд Росії лише влітку надіслав перший запит, якщо висловлюватись нашою пташиною мовою. Вони хочуть, щоб ми пішли на певні поступки і знизили мита на товари, відкрили деякі ринки послуг, взяли на себе зобов’язання з системних питань. Загалом, все майже як завжди. Днями ми домовилися, що запит буде перероблений, звужений і щодо товарів, і щодо послуг, і вже на цій основі ми в жовтні намагатимемося переговори завершити.

З.: А навіщо арабам висувати такі вимоги? Може, вони працюють на когось іншого?

В.: Та ніколи! (Сміється) Ми готові серйозно обговорювати ті питання, до яких у партнерів є реальний інтерес. Це, якщо хочете, наша базова умова. А їм, насправді, багато треба. По-перше, у них багато грошей, вони хочуть інвестувати, і зрозуміло, що їм цікаві наші зобов’язання у певних секторах послуг. Заради Бога! Хоч би той самий туризм нехай розвивають, інфраструктуру. Вони це роблять в усьому світі. Якщо збудують нам тризіркові готелі в Москві, хто ж заперечуватиме? Але, по-друге, вони самі недавно приєдналися до СОТ, знають, який це складний процес, і навряд чи хочуть його затягти.

З.: А Грузія, як і раніше, не хоче пускати нас у СОТ?

В.: У Грузії до нас одна вимога – легалізація пунктів митного оформлення на абхазькій та південноосетинській ділянках російсько-грузинського кордону. Наші митники там працюють точно так само, як на всіх інших перепускних пунктах. Жодні особливі преференції чи обмеження не застосовуються. З іншого боку кордону там нікого немає, зрозуміло чому. Наші грузинські колеги кажуть: ми хотіли б, щоб наші митники стояли з вашого боку кордону. Ми запитуємо, на якій підставі, що вони будуть робити? А у відповідь чуємо: на підставі норм СОТ вони будуть разом з вашими митниками контролювати перебіг митного очищення товарів.

В угодах СОТ про це нічого не написано, тому правових підстав для вимог немає. Натомість є двостороння угода початку 90-х років, на основі якої ми й працюємо. І взагалі, як ви це собі уявляєте практично? Адже виходить, що офіцер правоохоронного органу Грузії на території Росії застосовуватиме грузинське митне законодавство? Чи російське? Але чому тоді цим повинен опікуватись офіцер грузинської митниці? Навіщо – також незрозуміло. Ми запропонували нашим колегам обговорити це питання саме крізь призму норм СОТ. Зрештою, ми в СОТ вступаємо, а не в школу ораторського мистецтва. Щоб розв’язати проблему, треба розуміти, в чому вона полягає, і який стосунок має до торгівлі.

З.: Чи може сама Грузія зі своїми перепускними пунктами завадити нам вступити в СОТ? Чи є інструменти впливу на неї?

В.: Не зі своїми, а з нашими перепускними пунктами, у цьому вся й проблема. У нас близько 70 членів СОТ, з якими ми завершили переговори. За великим рахунком, вони чекають не дочекаються, коли Росії можна буде продавати товари й послуги на привабливих засадах. І тут Грузія – з вимогами, які з погляду торгівлі пояснити наразі важко. Можливо, вони самі один з одним мають розібратися.

СОТ взагалі дуже цікава організація – вона завжди раніше йшла у руслі рішень ООН. Було безліч конфліктів між Пакистаном та Індією, США і Кубою. Та однаково, вони всі сиділи за одним столом і розв’язували спільні завдання. У разі Грузії досі незрозуміло, про що говорити, що вони від нас хочуть. Ситуація, щонайменше, дивна. Ми грузинським колегам пообіцяли, що будемо застосовувати щодо торгівлі з Грузією норми СОТ. Обіцянку виконаємо. Вже виконуємо. Що ще?

читайте також




Jungle development Copyright © www.wto.in.ua, 2007