WTO eng укр
Home
пошук »

БРІК, БРОК, БРАК

« назад

12.02.10

Кінець 2009 року всім нам надовго запам’ятається останньою й вирішальною спробою відтворити живий і теплокровний шматок СРСР на місці покійного Союзу. З 1 січня 2010 р. на території Білорусі, Казахстану і Росії вводиться єдиний митний тариф, з 1 липня — єдиний Митний кодекс і механізм розподілу ввізних мит. Митний контроль перейде на зовнішній кордон Білорусі і Казахстану. Буде сформовано спільну митну територію, скасовано митне оформлення товарів із трьох країн.

Це не великий БРІК — Бразилія, Росія, Індія, Китай. Це наш малий в’юнкий БРоК. Про створення митного союзу трьох колишніх радянських республік прем’єр В.В. Путін вперше оголосив улітку минулого року. Тоді ж стало відомо, що багаторічні переговори про вступ Росії до Світової організації торгівлі (СОТ) згортаються: клієнт передумав. Путін роз’яснив міжнародному купецтву, яке дещо сторопіло, що Росія більше не хоче вступати до СОТ. А якщо коли й захоче, то по-новому, по-своєму, тобто не сама собою, а в тісній компанії політичних корешів в особі сонячного Казахстану і сонячної Білорусі.

На останній президентській зустрічі в Петербурзі, де підписувалися договори про БРоК, звучала цифра в 15 мільярдів доларів. Саме стільки, говорили президенти, виручать три наші країни від митної інтеграції. Це не брак у розрахунках, це просто липа. Не можна розрахувати невідомим чином невідомо що.

Знамениті лебідь, рак і щука являють собою дружний і злагоджений колектив порівняно з трьома пострадянськими республіками, що оголосили про намір терміново злитися в митному екстазі. Білорусі від Росії потрібні газ і нафта задешево. Казахстану від Росії потрібен транспортний коридор до Європи, без бар’єрів і товариських сюрпризів. Росії від Білорусі і Казахстану не потрібно нічого, крім визнання Сухумі і Цхінвалі незалежними столицями. Решту можна було отримати одне від одного і без усуспільненого кордону.

Найсумніше в новому утворенні — відома, сумна приреченість. Немає ані найменших шансів на те, що єдині тарифи запрацюють із початку січня. Не буде їх і до липня. Після десяти років пітної інтеграційної метушні три країни узгодили 2000 позицій. Залишилися неузгодженими — 11200. У п’ять із половиною разів більше. Варто також урахувати, що 2000 узгоджених позицій — це те, що легше за інше піддавалося митній гармонізації. Буде чимдалі складніше.

Розраховувати на швидку добровільну згоду делегацій ніяк неможливо, якщо міркувати зі знанням справи. Надто різко розходяться інтереси сторін. Простий приклад, один з безлічі. У Казахстану і Білорусі немає свого легкового автомобілебудування. Вони отримують доходи з митниці. Чим більше завезено, тим їм вигідніше. У Росії — все навпаки. Росія вже легко пожертвувала митними зборами, аби тільки утримати діряві ГАЗи-ВАЗи на плаву. Далі. Всім трьом членам БРоК потрібні високі технології — і у всіх трьох їх немає. Всі вони потребують модернізації, але запропонувати одне одному можуть тільки заповіти Ілліча. Всі три країни — типові сировинні придатки до чого завгодно, але тільки не одне до одної.

Відповідно з 1 липня в судорожно народжуваному БРоКу спільних митних кордонів не виникне. Тобто наказ про такі, можливо, з’явиться на світ вчасно. Але відгукнеться це повною плутаниною, страшними поборами, страшенними чергами на пропускних пунктах, повною дезорганізацією всієї логістики. Російські і казахські митні чини повинні будуть терміново висунутися до місць нової дислокації. Уявляєте, з яким задоволенням розступляться білоруси, щоб пропустити до насидженого місця якихось чужинців? У тонкому, ретельно налагодженому механізмі горизонтальних хабарів і вертикальних відкатів настане хаос. А оскільки справа пахне великими мільярдами, то й засобами оперативного вирішення конфліктів стануть уже не револьверні хлопавки, а кулемети, безвідкатні гармати й бойові машини піхоти. Перервавши солодку літню млість в урядових резиденціях, президенти і прем’єри кинуться відновлювати колишні митні кордони, але буде пізно, і знадобиться ще одна маленька переможна війна, щоб помститися підступним «білякам», як ми вже помстилися колись щиро любимим «гризунам».

Становище ускладнюється тим, що лідери трьох країн ставляться одне до одного з давньою і цілком виправданою недовірою. Вожді неодноразово кидали одне одного. Їх зближає тільки те, що всі вони, власне кажучи, самозванці. У конституціях трьох країн є обмеження повноважень президента двома строками — і тільки Путін підкорився відомим нам способом. Лукашенко і Назарбаєв навіть до шахрайських витівок не зійшли.

Три совки хтиво вчепилися у владу, і ніяких інших спонукань до єдності в них бути не може. Ні в гріш не ставлячи одне одного, вони разом смертельно заздрять Гейдару Алієву. Оце так доля! Радянський тиран Азербайджану, лизоблюд і злодюга, мирно помер на президентському ліжку, щоб кам’яним батьком нації здійнятися над Бакинською бухтою і двічі на добу бачити, як рідненький синок президентським кортежем мчить у витті сирен і блиску синіх вогнів. Щастить же людям!

Троє картонних диктаторів, троє наляканих чоловічків створюють своє заповідне міні-СОТ з надією назавжди втекти від історії. Зрозуміло, історія наздожене їх, як вона неодмінно повалить і кам’яного Гейдара. Митний Союз, останній притулок совковості, нерозумно задуманий і кепсько виконаний, відкине три народи ще далі одне від одного, а 2009-й залишиться в пам’яті останнім роком, коли хотіли, як краще.

Володимир НАДЄЇН

Сайт ej.ru

читайте також




Jungle development Copyright © www.wto.in.ua, 2007