WTO eng укр
Архів
Загрузка календаря...
Home
пошук »

ВАЛЕРІЙ ПЯТНИЦЬКИЙ: ПОТРІБНІ ПОЛІТИЧНІ РІШЕННЯ ТА ЕЛЕМЕНТАРНИЙ ПОРЯДОК

07.04.10

Переговори про вільну торгівлю – найважчий етап у підготуванні нової угоди з ЄС, можливо тому, що відрізняються від політичної частини угоди про асоціацію цілковитою конкретністю. Тут неможливі безкінечні «продовжити роботу над» чи «поглибити співпрацю в», тут або пристаєш на певні правила або виходиш з гри. Про сучасний стан і перспективи перемовин з ЄС ми говорили з головою делегації переговірників заступником міністра економіки Валерієм Пятницьким.

Десятий раунд перемовин з ЄС про вільну торгівлю проминув на початку березня якось тихо, без гучного відлуння в пресі. Чи вдалося просунутись?

Раунд за раундом триває обговорення деталей, деталей і деталей тих розділів, які треба врегулювати. Але в деяких випадках ми сягнули тієї точки, коли треба ухвалювати політичні рішення щодо серйозних внутрішніх трансформацій або принаймні, щодо намірів це робити, які фіксуються в угоді, щоб далі над цим працювати.

А коли немає політичної волі ні робити сьогодні, ні зафіксувати в угоді, щоб робити завтра, тоді ці переговори набувають характеру такого стагнаційного.

А політичної волі немає?

Рік тому були якісь декларації, коли підійшли до того моменту, де треба було щось вирішувати, вже було незрозуміло, чи залишиться ця влада, наближались вибори. А рішення ці не те, щоб соціально чутливі, вони на перехресті інтересів.

Тобто в технічному плані ми просуваємось, закрили такі розділи, зокрема, як «Прозорість», де вже багато було закладено завдяки членству в СОТ. Це система взаємного інформування партнерів не тільки про рішення, а й про те, як взагалі вони ухвалюються. Розділ «Митна співпраця» фактично закрили.

Деякі розділи можна розбити на сегменти, скажімо, «Інтелектуальна власність» – це й авторське право, де є серйозні напрацювання, і нові для нас географічні зазначення.

Це мабуть, один з тих моментів, де потрібно політичне рішення?

Можливо, це радше не політичне питання, а питання дозрівання бізнес-середовища до того, що це необхідно, що це треба робити.

А що треба робити? Кажуть, що нам і горілку заборонять називати «горілкою»…

Ні, горілку ніхто не заборонить. Справді, у них там 3000 найменувань, але це не означає, що всі вони нам заборонятимуть щось виробляти. Переважна більшість – це їхні місцеві якісь португальські, іспанські, французькі тощо назви, яких ми ніколи й не виробляли.

Так, ідеться насамперед, про алкоголь. Це коньяк та інші напої, на жаль у нас до 80% назв мають в основі не наші географічні зазначення – херес, портвейн, мадера абощо. Вони в нас вироблялись, але технологія часто-густо дуже віддалено нагадувала оригінальний продукт. Виробники таких продуктів мають свою нішу на внутрішньому ринку і ринках країн СНД.

Це питання має ще й такий аспект: заборонивши відповідні товари у себе, ми повинні будемо не приймати їх від інших країн, тієї ж Росії. А це може мати наслідком відповідні заходи до якихось наших товарів.

То що ж робити? Це безвихідь?

Є варіанти. Але треба міняти себе. Скажімо, перехідні періоди. Та в мене враження, що хоч би й 30 років перехідного періоду ніхто нічого не робитиме, а у переддень впровадження кричатимуть «Пробі, нищать національного виробника!».

Або відшкодування. Звісно, виробнику доведеться вкласти гроші, щоб вивести на ринок нову марку замість втраченої; потенційні витрати треба вміти порахувати. Тоді ми могли б сказати європейцям: гаразд, ми від цього відмовимося, але на комерціалізацію нового бренду нам потрібно, умовно кажучи, 100 мільйонів євро чи мільярд євро.

А таке можливо?

Можливо, але треба обґрунтувати. Та не хочуть і не вміють.

Така ж ситуація щодо винятків з погляду мит. Ми вилучили з вільної торгівлі автомобілі. Для європейців це дуже важлива стаття, вони кажуть: давайте це також лібералізувати. І тут можливі варіанти. Чому б не обумовити це, скажімо, локалізацією в Україні збирання їхніх «мерседесів», «фольксвагенів», «рено», «пежо», наприклад, по 50 тис. одиниць – це дасть нам робочі місця і податки – надходження в бюджет, щоб відшкодувати зниження мит.

Тут є чудові приклади: в Росії мито 30%, а європейці вкладають туди інвестиції в автомобілебудування. «Рено-Ніссан» каже, що хоче та 40% ринку контролювати, збирається ще на Далекому Сході завод будувати. Нам вони розповідають про європейське братство, а гроші вкладають в Росію.

Що ж треба, щоб отак домовитись? Політичні рішення?

Не тільки, це ж не може бути рішенням групи чиновників. Відповідні галузі повинні мати якісь стратегії програми, уявляти своє майбутнє.

Повертаючись до питання про політичні рішення, чи були вже якісь консультації з новою владою з цього приводу, якесь стратегічне планування?

Зараз всі дуже переймаються європейською інтеграцією, беруться за це, йде процес інституційного формування. Замість Координаційного бюро європейської та євроатлантичної інтеграції створено Бюро європейської інтеграції. В рамках новоствореного Комітету з економічних реформ будуть створені робочі групи, очолювані віце-прем’єрами, по стратегічних напрямах. Планують розробити програму діяльності й реформ на всі 5 років президентського терміну.

З Європейською асоціацією вільної торгівлі (ЄАВТ) переговори наче жвавіше просуваються?

До кінця квітня ми плануємо завершити перемовини, так, щоб усередині року, можливо, вже й підписати угоду про вільну торгівлю. Якщо це нам вдасться, буде чудово.

А як так виходить, що з ЄАВТ, країни якої глибоко інтегровані з ЄС, усе так добре, на відміну від ЄС? Чи вони усі складні питання на Євросоюз поклали?

Справді, базове припущення таке, що законодавство ми так чи так будемо змінювати в контексті європейської інтеграції. Тобто у нас з ЄАВТ немає адаптаційної частини. З ЄС адаптація законодавства і трансформація інституцій – найголовніше і найскладніше. З ЄАВТ ми охопили товари й послуги, але пакет значно менший, і домовлятися легше.

Знов до переговорів з ЄС. Зрештою настане момент, коли технічно ви всю роботу зробите, що тоді?

Проблема в тому, що якщо ми підпишемо угоду, скажімо, сьогодні, відповідні домовленості повинні будуть запрацювати вже завтра. Зміни в законодавстві, інституційні реформи – їх треба робити вже сьогодні.

А як вони робляться?

Є щорічна програма адаптації. Але процес її формування дуже забюрократизований, програму доводиться узгоджувати з усіма. А хто сам себе захоче реформувати? Ніхто. Держспоживстандарт, до прикладу, захоче розчленитися окремо на стандарти, метрологію та захист споживачів? Не захоче.

До речі, цей останній випадок зі скасуванням обов’язкової сертифікації на певні види продукції відповідно до наших зобов’язань перед СОТ. Кабмін ухвалив рішення ще в грудні, а Держспоживстандарт, виявляється, досі не затвердив новий перелік, відповідно, гальмуючи впровадження рішення уряду.

Вони свідомо саботують процес. А якщо розробляють щось, то таке, що ніколи не буде ухвалено, бо це не тільки жодним європейським нормам не відповідає, це взагалі гірше, ніж було.

І коли мені говорять, що треба закінчувати переговори, то вибачте, треба навести елементарний порядок. У заступника міністра немає повноважень наводити лад в органах виконавчої влади. Держспоживстандарт спрямовується Міністерством економіки, але він відверто ігнорують рішення міністра, та й Кабміну. Виконують тільки те, що їм подобається, що вважають за потрібне.

Коли орган виконавчої влади, не найвищий, не виконує рішення уряду, виникає запитання, наскільки ми можемо виконати намічене.

Європейська інтеграція, як і СОТ – це система правил, або ми їх виконуємо, або ні. Але тоді не інтегруємося.

Щодо СОТ вже лунають заявки на те, щоб «передомовитись». От як міністр сільського господарства нещодавно. Взагалі такі прецеденти були?

Ну от недавній прецедент: Молдова поклала 2 чи 3 роки на те, щоб змінити свої тарифні зобов’язання по двох лініях щодо цукру. При цьому їм, звісно, довелося давати великі компенсації шляхом збільшення квот, що ускладнило їм, з нашого досвіду, систему контролю. Мало того, коли вони починали «передомовлятися», у світі був надлишок цукру, нині ж – дефіцит. Вони збільшили цю граничну межу, витратили купу часу й ресурсів, а економічний результат – від’ємний.

Тобто треба розуміти, починаючи «перепереговори» про якісь тарифні лінії, що поки вони триватимуть, ситуація може змінитися. Більше того, будь-які зміни доведеться компенсувати. Реально – це гра з від’ємним результатом. Важко назвати приклади, коли б хтось виграв.

Щодо участі України в переговорах Доського раунду в рамках СОТ. Ми, здається, претендували на вступ до Кернської групи?

Так. Нас запросили як спостерігачів, на засідання групи 19 – 21 квітня в Уругваї. Вони щороку проводять засідання в одній з країн-членів. Може, до нас колись приїдуть, якщо станемо повноправними членами.

А що для цього потрібно?

Це вирішують члени групи. Якщо ми будемо активно працювати, впишемося в систему цінностей цих великих агроекспортерів, нас приймуть.

А ми ж начебто були в групі «Країн, що недавно вступили в СОТ», які користуються послабленнями у впровадженні рішень Дохи.

Ні, вони домагаються послаблень. Все це питання переговорів, ніхто просто так нічого не дає. Ми й зараз є членами цієї групи, чимало країна беруть участь в кількох переговорних групах за інтересами. Наші представники в Женеві, голова торговельно-економічної місії В’ячеслав Цимбал та його заступниця Світлана Зайцева, дуже активно в ній працюють.

Я не буду наостанок банально запитувати, коли ми підпишемо угоду про вільну торгівлю з ЄС, та все ж, чи бачите ви світло в кінці тунелю?

Виглядає так, що у політичного керівництва є бажання це прискорити. Та й останній коментар Президента про те, що інтеграція в Європейський Союз – стратегічний напрямок звучить, як керівництво до дії.

читайте також




Jungle development Copyright © www.wto.in.ua, 2007