WTO eng укр
Архів
Загрузка календаря...
Home
пошук »

«УГОДА МРІЇ ДЛЯ УКРАЇНИ» – НА МЕНШЕ ГОЛОВНИЙ ПЕРЕГОВІРНИК З ЄС НЕ ЗГОДЕН

Переговори про ЗВТ в Брюсселі 21-24 жовтня: з українського боку.
Переговори про ЗВТ в Брюсселі 21-24 жовтня: з боку ЄС.
Переговори про ЗВТ в Брюсселі 21-24 жовтня: діалог.
17 березня 2008 року: Президент України вручає В. Пятницькому орден Ярослава Мудрого за особистий внесок у інтеграцію України в СОТ.

29.10.08 | інтерв'ю

Ми зустрілися з заступником міністра економіки Валерієм Пятницьким після завершення 4-го раунду переговорів з ЄС про зону вільної торгівлі. Та розмова про торгівлю з головою української делегації у нас не склалась. Торгівлею, тобто її найпомітнішими аспектами – митами – він обмежуватись не бажає. Україна веде переговори до економічного вступу в ЄС і з мрією про майбутнє членство. Останнє, на переконання В. Пятницького, не забариться, якщо ми зможемо підкріпити амбітні положення нової Угоди про асоціацію з Європейським Союзом амбітними звершеннями всередині держави.

ЗАЙТИ В ЄС ЧЕРЕЗ РИНОК

Валерію Тезієвичу, про що конкретно ведуться переговори?

Є сфери, які активно відпрацьовані, де можна говорити про якусь змістовну роботу, а є такі, як «Державна допомога», у початковому стані, де виробляється спільний понятійний апарат. Або «Державні закупівлі» – тут ми взагалі відкотилися порівняно з тим, що мали до 2004 року. Взагалі, якщо говорити про зону вільної торгівлі (ЗВТ) і угоду про асоціацію – за цим стоїть наше бажання максимально використати їх, як передвступний інструмент, наповнити таким змістом, як це було і є у країн-вступників: адаптувати законодавство, створити інституції, забезпечити ефективне втілення рішень.

Тобто, що відбувається: з одного боку, йдуть переговори по тих напрямах, де вже є предмет для перемовин. Та головним чином це формування своєрідного плану дій – що треба зробити – з довгими додатками, де зазначені відповідні директиви ЄС, розписані кроки, що за чим, по можливості, з графіком.

І тут те, що правил нема (навіть термінології) – водночас і погано, і добре. Нам треба створити все на одному понятійному апараті. Оскільки ми інтегруємося, наближаємося, наше головне завдання – зайти на ринок ЄС. Для цього треба пристосуватися до всіх правил ЄС. Щоб це зробити, треба їх перенести до себе, щоб і наш ринок працював за тими ж правилами. Там, де у нас взагалі ще правил немає, треба взяти на озброєння європейські. Де багато напрацьовано, якщо воно поєднується з європейськими правилами – чудово, якщо ні – доведеться дещо ламати й адаптувати до норм ЄС.

Чи вдалося вам просунутись вперед на цих переговорах?

Потроху просуваємося. Ми практично на цьому засіданні визначили, що етап формальних переговорів завершено, тепер переходимо до реалізації. Тобто буде робота на фаховому рівні, треба буде ухвалити відповідні законодавчі рішення – про навчання людей, надання повноважень тощо.

У нас забагато приділяють уваги тому, як ідуть переговори, та вже починає виникати розуміння, що багато речей треба зробити вдома, перш, ніж угода набуде чинності. От, скажімо, напрям «Доступ до ринку товарів». Можна, звісно, зосередитись на митах – це у нас полюбляють – розповідати про поступове зниження, перехідні періоди, асиметричне зниження тощо. У нас відбувся попередній обмін думками. Ми дали свої пропозиції, хоч з нашого боку, у нас більша деталізація, ми маємо понад десять з половиною тисяч тарифних ліній, європейці – понад дев’ять тисяч. І загалом по більшості позицій вони одразу ж готові до повної лібералізації, тобто нульові мита. У нас там різні перехідні періоди. Але треба враховувати інші аспекти. Скажімо, хай ми маємо нулі на аграрну продукцію, але ж треба зважати на те, що в ЄС вищий рівень державної підтримки, зокрема, експортні субсидії. Або санітарні й фітосанітарні норми. Ви можете дати мені нульове мито, та якщо у нас немає системи контролю за якістю на відповідному рівні, ми на їхній ринок не потрапляємо.

То ви якось торгуєтесь з ними?

Так, але тут треба думати іншими категоріями – не намагатися обмежити доступ на ринок. Ми укладаємо угоду між двома абсолютно асиметричними ринками – це десь 1:100 (з огляду й на купівельну спроможність, ред.), то зрештою, хто зацікавлений? Ця одиничка не так уже й потрібна. А той, хто говорить про захист вітчизняного виробника, повинен дбати про його вихід на зовнішні ринки. Якщо ми велика аграрна країна, чому ми товчемося на своїй землі? Коли ми кажемо, що здатні виробляти значно більше, ніж споживаємо, то треба думати про вихід на нові ринки. Виробляти на одному ринку за двома правилами: неякісно для себе, і якісно на експорт, неможливо. Це подвійна ціна, то краще раз трохи більше заплатити і створити систему якості. А піднявшись на вищий рівень якості, ми ще й фактично піднімаємо рівень захисту проти входження на ринок продукції з третіх ринків.

Поки ми не підняли свій рівень до європейського, угода про вільну торгівлю означатиме односторонній рух – в наш бік. А зводити бар’єри – означає зберігати оазу неякісних товарів, консервувати відсталість. Дуже часто доводиться зустрічати такий спосіб мислення – заховатися у своїй норі й нікого не пускати.

УГОДА МРІЇ

Коли відбудеться наступний раунд?

Ми домовилися, що до літа проведемо ще 3 раунди переговорів: наприкінці січня, наприкінці березня – на початку квітня і наприкінці червня – на початку липня. Та насправді, треба говорити не про кількість раундів, а на те, що робиться в цьому напрямі в країні, треба фанатично всіх штовхати.

А як же криза – глобальна і внутрішня?

Кризи повторюються з певною циклічністю. Ну скільки триватиме криза? Ми говоримо про угоду, яка повинна стати угодою мрії для України, якщо вона хоче стати нормальною європейською державою, а не лише географічним центром Європи. Або ми робимо угоду мрії, або ми просто відображуємо в ній кризовий стан нашої економіки, нашого мислення, бачення тощо.

Ідеально було б мати таку угоду мрії, такого рівня, щоб не доводилося б із кожним урядом затверджувати нову програму, щоб усе було підпорядковано одній меті. І байдуже, яка конфігурація уряду існує наразі, є ця угода і вона слугує елементом консенсусу в суспільстві, ратифікована парламентом, з чіткими завданнями. Ось чому ми намагаємось навіть вписати норми прямої дії – роби так і досягнеш цього.

Це так масштабно звучить!

Так, але іншого шляху немає. Я їм (європейцям, ред.) весь час кажу: ви намагаєтесь нас якось стримувати, мовляв, та тут можна так не розписувати… Але яка у нас альтернатива? Балкани ви однозначно визначили, як майбутніх членів, ЄАВТ цілком адаптована, а ми залишимось зовсім без ринків? Що нам залишається? Красива назва – угода про асоціацію? З чим ви нас асоціюєте? З Чилі? З Єгиптом? У них також угоди про асоціацію з ЄС.

Їхня проблема в тому, що вони теж не хочуть, щоб це була звичайна, традиційна угода про ЗВТ – мита і т. інше. А з іншого боку, вони навіть психологічно не готові погодитись із думкою про наше майбутнє членство. Є й політичні застереження, в них немає мандату. Тому я в розмовах намагаюсь підвести їх до того, що ми прагнемо економічного членства в ЄС.

От бачите, немає у нас взаємності, якби вони дали нам перспективу, то це й стало б отим елементом консенсусу, проти якого жоден український уряд не наважився в виступити.

Давайте все робити крок за кроком. Сьогодні ми отримали «ні». Та ще рік тому нам казали «ні» на угоду про асоціацію. Сьогодні у нас є назва. Ми її наповнюємо і деякі пропозиції, які ми робимо, такі амбітні, що виходять на рівень європейської угоди. Якщо наші переговорні амбіції поєднаються з амбіціями щось робити всередині країни, то я не виключаю, що через рік – два з’явиться й перспектива. Щоб довести УЕФА, що ми серйозно налаштовані проводити Євро-2012, треба збудувати хоч один стадіон, так і тут, треба будувати наше європейське майбутнє.

читайте також




Jungle development Copyright © www.wto.in.ua, 2007